Головне за 23.04.2026 по темі: Арбітражний керуючий та його діяльність

Опрацьовано: 14550 джерел

Виявлено: 24 публікації за 23 квітня

Кожне з питань — це короткий підсумок змісту публікацій за день. Повний список першоджерел з посиланнями та розширений підсумок за добу доступні у комерційній версії Платформи LIGA360.

Мін'юст спростив доступ до професії арбітражного керуючого, Верховний Суд оновив практику щодо пені АМКУ в банкрутстві, а конфлікти навколо арбітражних керуючих загострюють кризу на стратегічних підприємствах

У сфері банкрутства України відбуваються важливі зміни, що впливають на професійну діяльність арбітражних керуючих та практику судового розгляду. Міністерство юстиції затвердило новий порядок доступу до професії арбітражного керуючого, який визнає досвід помічників як альтернативу стажуванню, впроваджує цифрові технології в навчанні та ідентифікації, а також підвищує освітні вимоги. Це сприяє підвищенню якості професійної підготовки та прозорості процедури допуску до професії, що є ключовим для ефективного управління процедурами банкрутства. Водночас Верховний Суд України сформував новий підхід до нарахування пені Антимонопольним комітетом у процедурах банкрутства, розмежувавши штраф як грошове зобов'язання та пеню як фінансову санкцію, на яку поширюються обмеження мораторію та наслідки визнання боржника банкрутом. Це рішення має важливе значення для практики на стику конкурентного та банкрутного права, забезпечуючи баланс між публічними інтересами та спеціальним режимом процедур неплатоспроможності. Крім того, конфлікти між впливовими групами, які контролюють стратегічні підприємства через призначення арбітражних керуючих, призводять до кризових ситуацій, як на прикладі вугільної фабрики "Червоноградська", що перебуває у процедурі санації та банкрутства. Судові суперечки щодо призначення керівників санації та розпорядників майна ускладнюють управління підприємством і загрожують його стабільності. Також Верховний Суд роз'яснив, що вимоги колишніх учасників ТОВ на виплату вартості частки не є кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, що підкреслює особливості корпоративних прав у процедурах неплатоспроможності.