забезпечує український бізнес інформацією, аналітикою та технологічними рішеннями для ефективної та безпечної роботи.
Головне за 25.10.2025 по темі: Верховний Суд: кейси, правові позиції
ЕкспортОпрацьовано: 14374 джерел
Виявлено: 2 публікації за 25 жовтня
-
Чи можуть національні суди України визнавати дії РФ геноцидом?
Ні, національні суди України не мають юрисдикції визнавати дії РФ геноцидом, оскільки це питання належить до компетенції міжнародних судів, таких як Міжнародний Суд ООН та Міжнародний кримінальний суд. Джерело
-
Які умови необхідні для стягнення майнової шкоди через збройну агресію?
Для стягнення майнової шкоди необхідно надати індивідуалізовані докази конкретних збитків та причинно-наслідковий зв’язок між діями агресора і завданою шкодою. Джерело
-
Як Верховний Суд кваліфікує привласнення забутої речі, якщо відомо, кому вона належить?
ВС кваліфікує таке привласнення як крадіжку, якщо особа свідомо заволодіває річчю, знаючи власника і розуміючи, що той може повернутися за нею. Джерело
-
Чи є політичні заяви підставою для юридичного визнання геноциду у національних судах?
Ні, політичні заяви, як заява Верховної Ради, не є юридичною підставою для визнання геноциду у національних судах. Джерело
-
Які судові інстанції розглядали справу про визнання агресії РФ геноцидом?
Справа розглядалася у Довгинцівському районному суді, Дніпровському апеляційному суді та Верховному Суді України. Джерело
Кожне з питань — це короткий підсумок змісту публікацій за день. Повний список першоджерел з посиланнями та розширений підсумок за добу доступні у комерційній версії Платформи LIGA360.
Верховний Суд України підтвердив відсутність юрисдикції національних судів визнавати агресію РФ геноцидом та уточнив критерії кваліфікації крадіжки забутої речі
Верховний Суд України у низці рішень підтвердив, що питання визнання збройної агресії Російської Федерації геноцидом належить до виключної компетенції міжнародних судових інституцій, таких як Міжнародний Суд ООН та Міжнародний кримінальний суд. Національні суди не можуть самостійно встановлювати факт геноциду, що підкреслює важливість міжнародного правосуддя у захисті прав і свобод українців у контексті війни. Водночас Верховний Суд наголосив на необхідності індивідуалізованих доказів для стягнення майнової шкоди, відкинувши загальні розрахунки збитків, що не підтверджують персональні порушення прав позивачів. Окрім того, Верховний Суд роз’яснив кримінально-правові аспекти привласнення забутої речі, вказавши, що свідоме заволодіння майном, власник якого відомий і може повернутися за ним, слід кваліфікувати як крадіжку, а не знахідку. Це рішення уточнює межі застосування кримінальної відповідальності та захищає права власників у подібних ситуаціях. Загалом практика Верховного Суду демонструє чітке дотримання норм міжнародного права та цивільного законодавства, що забезпечує баланс між захистом індивідуальних прав і дотриманням юрисдикційних меж. Ці правові висновки є важливими орієнтирами для юристів, адвокатів та громадян, які прагнуть ефективного захисту своїх прав у складних правових і політичних обставинах.