забезпечує український бізнес інформацією, аналітикою та технологічними рішеннями для ефективної та безпечної роботи.
Головне за 20.08.2026 по темі: Віддалена робота в компаніях
ЕкспортОпрацьовано: 15789 джерел
Виявлено: 6 публікацій за 20 серпня
-
Чи зобов’язаний роботодавець переводити працівника з інвалідністю на дистанційну роботу?
Ні, дистанційна робота є правом, а не обов’язком роботодавця. Рішення приймається з урахуванням виробничих потреб і медичних рекомендацій, а не лише на підставі інвалідності працівника. Джерело
-
Яку роль відіграє індивідуальна програма реабілітації у питанні дистанційної роботи?
Індивідуальна програма реабілітації та медичні документи визначають, чи є дистанційна робота необхідною умовою праці. Якщо в них немає чітких рекомендацій, роботодавець не зобов’язаний переводити працівника на дистанційну форму роботи. Джерело
-
Що буде, якщо працівник самовільно перейде на дистанційну роботу без погодження?
Таке самовільне рішення може вважатися відсутністю з невідомих причин, що позбавляє працівника права на оплату праці за цей час. Джерело
-
Чи є відмова у дистанційній роботі для особи з інвалідністю дискримінацією?
Відмова не є дискримінацією, якщо вона обґрунтована виробничими потребами, а для працівника створено безбар’єрне середовище та дотримано норми охорони праці. Джерело
Кожне з питань — це короткий підсумок змісту публікацій за день. Повний список першоджерел з посиланнями та розширений підсумок за добу доступні у комерційній версії Платформи LIGA360.
Верховний Суд роз’яснив, що дистанційна робота для осіб з інвалідністю є правом, а не обов’язком роботодавця, з урахуванням індивідуальної програми реабілітації та виробничих потреб
Верховний Суд України у постанові від 08.07.2026 року чітко визначив, що дистанційна робота для працівників з інвалідністю не є автоматичним правом, а залежить від рішення роботодавця з урахуванням виробничих потреб та медичних рекомендацій. Суд наголосив, що інвалідність сама по собі не зобов’язує роботодавця переводити працівника на дистанційну форму роботи, якщо це суперечить специфіці посадових обов’язків або виробничому процесу. Важливим фактором для прийняття рішення є індивідуальна програма реабілітації та довідка медико-соціальної експертної комісії, які можуть містити рекомендації щодо режиму праці. Відсутність чітких вказівок у цих документах не створює обов’язку для роботодавця забезпечувати дистанційну роботу. При цьому самовільний перехід працівника на дистанційну роботу без оформлення відповідного наказу може призвести до кваліфікації такої відсутності як «відсутність з невідомих причин» і позбавлення права на оплату. Суд також підтвердив, що встановлення однакових умов праці для всіх працівників підрозділу, включно з особами з інвалідністю, не є дискримінацією, якщо створено безбар’єрне робоче середовище та дотримано норми охорони праці. Відмова у дистанційній роботі, обґрунтована виробничими потребами, не порушує права працівника і не є підставою для компенсації. Ця позиція є важливим орієнтиром для роботодавців і працівників у питаннях організації дистанційної роботи та дотримання трудових прав осіб з інвалідністю.